Підсумки 20 років з дати прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків».
Підсумки 20 років з дати прийняття Закону України
«Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків».
Двадцять років тому в Україні було ухвалено Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», який став важливим кроком на шляху до утвердження принципів гендерної рівності та недискримінації. Цей нормативно-правовий акт заклав правові засади для формування державної політики, спрямованої на усунення нерівності між жінками та чоловіками в усіх сферах суспільного життя.
За два десятиліття дії Закону в Україні сформовано інституційну систему забезпечення гендерної рівності. Було визначено повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у цій сфері, запроваджено посади уповноважених осіб і координаторів з питань рівних прав та можливостей, розроблено та реалізовано державні й регіональні програми з гендерної політики. Важливим досягненням стало інтегрування гендерного підходу в процеси державного управління, бюджетування та стратегічного планування.
Закон також сприяв підвищенню рівня участі жінок у суспільно-політичному житті. Було закріплено правові механізми для забезпечення рівного доступу жінок і чоловіків до виборних посад, державної служби та керівних позицій. Поступово зростає представництво жінок у органах влади, політичних партіях та органах місцевого самоврядування, що позитивно впливає на якість прийняття рішень і врахування потреб різних соціальних груп.
Водночас Закон став правовою основою для розвитку політики протидії дискримінації за ознакою статі та домашньому насильству. Його положення сприяли формуванню комплексного підходу до захисту прав людини, розвитку просвітницьких програм, підвищенню обізнаності суспільства щодо гендерних стереотипів та їх негативного впливу на соціальні й економічні процеси.
Попри досягнуті результати, низка викликів залишається актуальною й сьогодні. Серед них - гендерний розрив в оплаті праці, нерівномірний розподіл неоплачуваної домашньої праці, обмежене представництво жінок на найвищих управлінських посадах, а також стійкість суспільних стереотипів. Сучасні умови, зокрема повномасштабна війна, додатково загострили питання захисту прав жінок і чоловіків, особливо вразливих груп, та потребують оновлення підходів до реалізації гендерної політики.
Підсумовуючи 20-річний шлях дії Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», можна стверджувати, що він відіграв ключову роль у формуванні правових та інституційних механізмів гендерної рівності.
УСЗН Люботинської МР
